Осталось сколько дней до неба,
Где цепи каторги земной
С меня спадут и голос ребе
Меня проводит в мир иной?
И непривычной будет небыль,
Где нет ни боли, ни невзгод,
Когда меня возьмут на небо,
Если, конечно, повезёт.
И что за жизнь меня там встретит?
Не хуже, думаю, чем здесь,
Где непрестанно плетут сети
Угрозы, зависти и месть,
Где плоть желает наслаждений,
Ну а потом за них плати
И чередою поражений,
И тем, что сбился ты с пути.
Юдоль печали и обмана,
Где ты не ведаешь себя,
Небесною не кормишь манной,
Когда отпустишь ты меня?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
