Сколько раз я к Богу взывала:
Не оставь меня, не покинь.
Сколько раз я пред Ним молчала:
В тесноте моей не отринь.
Я просила о доме, о детях,
Чтоб любви дал большой - большой.
Я молила Его и кричала,
И опять приходил покой.
Сколько раз я летела в пучину,
И казалось, жить больше нельзя.
Он опять говорил: не покину,
Ты не бойся, я за тебя.
Я держу тебя, не пугайся,
Просто верь и иди вперед.
Что неправильно, в том покайся,
Пусть ничто тебя не гнетет.
А когда ты пройдешь долину,
Где есть боль, и тревога, печаль,
Я тебя и тогда не покину,
Будем вместе идти мы вдаль.
Одолеешь еще одну гору,
Оглянувшись, посмотришь назад:
Все прошло, отступили невзгоды.
Лето, осень, опять снегопад...
Этот путь непростой, тернистый,
Но его тыдолжна пройти,
И душа твоя будет чистой,
Если будешь за Мной идти.
Я хотела приблизиться к Богу,
Чтоб прижаться к Его груди,
Чтобы пить из Его истока,
Чтобы реки воды текли.
Той воды, где есть жизнь и надежда,
Где есть свет и Божья любовь.
Чтобы пить из Его итока,
Припадаю к Нему вровь и вновь.
Я у Бога омногом просила,
Иногда я не знала, о чем,
Просто сила Его приходила,
И молилась я в Духе Святом.
И всегда, как овечку пропавшую,
Находил меня Бог и спасал.
Часто плачущую и ослабшую,
Он меня на руках поднимал.
И учил, как бы трудно ни было,
Видеть свет впереди, вдали.
И учил: притяженье неба
Сильней притяженья земли.
Так иду, спотыкаясь и падая,
Но встаю, отряхнувши пыль,
И иду дальше, снова радуясь,
Потому что иду за Ним.
Прочитано 16104 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пыль всегда прилипает нежданная,
(отряхнуть бы её навсегда)
Наша радость в пути - это главное,
Не забыть бы о том никогда!
Наталья Небесная
2008-08-03 10:28:57
Особенно понравилось:"притяженье неба
Сильней притяженья земли."
Александра
2010-08-22 15:42:20
Танечка, спасибо...Замечательный стих - задел самые дальние уголки сердца...Благослови тебя, Господь, дорогая! Творческих удач во благо нам всем и во славу Божью!!!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.