Зрадників всі зневажають,
А Закон і Бог карає;
Та не всі ,звичайно,знають,
Що цей рід не вимирає.
Тільки вже не зрадник зветься,
А так просто «жертва моди».
Стрівши зрадника всміхнеться.
Ну,а дехто-дружбу водить.
Зрадить жінка чоловіку,
Наче подвиг цим звершила!
Він несе ганьбу велику -
“Лося роги почепила!”
Всі сміються,-Йде сохатий-.
Вже не гріх це,а потіха.
Робить глум з людей «рогатий»,
А в кінці наробить лиха.
Зараз зрада є інтрижка,
Щоб життя розвеселити.
«Ти герой,-кричать-братішка!»
Бо бабник несамовитий.
Брат з гріхом затіяв спілку;
Зрадив Богу,-в хміль влюбився,
Та не ріжуть в Церкві гілку,
Щоб не впав,та не розбився.
Полюбили сестри моду
Й неймовірне йде кохання,
Бо їм Бог не ту дав вроду;
От і йдуть проти Писання.
Обнажають своє тіло,
Що в братів серця пяніють,
А скажи,-НЕ твоє діло.
Хай себе тримать уміють.
Йде велика зрада Богу;
Слово Боже попирають;
Треба бити всім тривогу:
“Християн в полон згоняють.”
Правда,є й такі ще люди-
Муху до слона роздують
І залізуть скрізь і всюди;
Хто спіткнеться,-геть згидують.
Й ті бувають,що потіху
Зроблять з ревнощі в народі,
Хоч,звичайно,не до сміху
Є цей випадок в нагоду.
Два брати,діди старенькі,
Рік назад у США прибули;
При костюмах, щей гарненьких,
Вели мову.Люди чули:
“Ще не зрадив рідній мові,
Що навчила рідна мати?!”
Той спіткнувся на пів- слові:
“Став англійську я вивчати,
Бо куди не підем,всюди ,
Як глухо-німі стаємо,
З нас сміються діти,люди,
Та й живем від них окремо.”
“Я не зрадник,щоб вивчати,
Й що та мова допоможе?”
Форд гальмує біля хати,
То «ковбой»зустрів прохожих.
Виліз й йде до них з папером
Їхніх літ американець,
Їх назвав приємно «сером»
Й щось пита,в лист тиче палець.
Ті плечима лиш здвигали,
Буркотіли:”Нат спік інглиш”
Зрозумів,не ті попали.
Пожав руки з жалю їм лиш.
А коли пішов в машину,
Мовив той,що вчитись проти:
“Не поміг в лиху годину.
Вам англійський,поліглоти!”
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 11054 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вiд грiха до псевдорозваг у свiдомостi пiвкроку. Цi зрадники у загальноприйнятому розумiннi - вiльнi, самостiйнi собистостi. Колорит! А насправдi - те, що пише про них автор у цьому вiршi...
Проза : Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
